І от на фоні цих тривожних очікувань розгорнулася вчергове розгорнулася справжня боротьба за Центральну збагачувальну фабрику «Червоноградська», якою володіє ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Свого часу Львівська вугільна компанія вже була в епіцентрі гучних новин.
У 2009 році в процесі приватизації цей стратегічний об’єкт перейшов під контроль бізнес структур Наталії Королевської, і як наслідок вже до 2015 року підприємство було технічно знищено, повністю зупинено, трудовий колектив відмовився працювати, а заборгованість по заробітній платі була накопичена за 7 місяців та сягала 32 млн. грн.
У 2016 році в процедурі банкрутства на підприємстві було змінено менеджмент та підприємство вперше з моменту приватизації почало працювати прибутково, заборгованість із заробітної плати погашено, а загальний фонд заробітної плати збільшено вдвічі, проведено технічне переоснащення зменшено соціальну напругу в колективі.
Для роботи фабрики були придбані та встановлені недостаючі комплектуючі, проведено відповідні ремонтні роботи, що дозволило відновити роботу виробничих ліній.
В повному обсязі здійснювалась переробка рядового вугілля та його відвантаження ДП «Львіввугілля» та ДП «Волиньвугілля». Заборгованість основних споживачів перед ПАТ «Львівська вугільна компанія» станом на 01 червня 2019 року складала: ДП «Львіввугілля» - 67,7 мільйони гривень, ДП «Волиньвугілля» - 4,4 мільйони гривень.
Такий стан речей не залишився непоміченим з боку Валерія Коломойського та наближених до нього осіб.
Як наслідок в серпні 2019 року підприємство було захоплено силовим шляхом та повністю перейшло під контроль Євгена Геллера, який діяв в інтересах Коломойського.
Але ця подія могла б лишитися поза увагою, якби Коломойський не почав гнати на фабрику російське вугілля. Як наслідок патріотично налаштовані громадяни заблокували залізничні колії, а мітинг намагалася розігнати поліція. Однак, тоді вдалося частково відмовитися від російського вугілля та вгамувати ажіотаж.
До січня 2026 року фабрика перебувала під контролем Геллера та була вчергове доведена до критичного стану.
В грудні 2025 року через неналежну підготовку до роботи зимою механізми фабрики замерзли, її відключили від електроенергії, а з жовтня почала накопичуватися заборгованість із заробітної плати.
Варто відзначити, що з 2019 року кількість працівників фабрики скоротилася більш ніж удвічі, підприємство є аварійним та перебуває в критичному стані, що створює ризик обвалу її виробничих частин.
Увесь цей час Геллер та Коломойський забезпечували контроль над підприємством за допомогою ТОВ «Новіком», яке перейшло до них від Наталії Королевської.
ТОВ «Новіком» свого часу створило оточення Королевської для оптимізації податків. В результаті фіктивних операцій з ЛВК, оцінку яким надав Верховний Суд, Королевська сформувала кредиторку в сумі 140 млн. грн., яка дала змогу стати основним Новікому основним кредитором та одоноосібно очолити комітет кредиторів у справі про банкрутство.
У січня 2026 року господарський суд Львівської області призначив нового керуючого санацією ПАТ «Львівська вугільна компанія» Володимира Юрченка
Володимир Юрченко прийняв нелегкий спадок від підконтрольного Геллеру арбітражного керуючого Ірини Степаненко:
-
Заборгованість із заробітної плати, починаючи з жовтня 2025 року в розмірі 15,8 мільйони гривень.
-
Відключення електричної енергії через борги перед постачальниками.
-
Заборгованість перед ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в сумі понад 200 мільйонів гривень.
-
Технічний стан підприємства настільки незадовільний, що в будь-який момент можуть відбутися руйнування його виробничих ліній.
В лютому за результатами інвентаризації виявлено нестачу вугільного концентрату на суму понад 170 млн. грн. та встановив приховане відчуження активів на суму понад 400 млн. грн.
Зниклий вугільний концентрат належав ДП «ЛЬВІВВУГІЛЛЯ» - 1 315,24 тонни, ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - 24 222,87 тонни, «Львівській вугільній компанії» – 10 920 тонн,
Чергові розкрадання на ПАТ «ЛВК» просто вражають своїм масштабом. Знову заподіяна шкода державі та приватним компаніям, які довірили підприємству власне майно.
Це розкрадання є особливо цинічним в умовах дефіциту енергоресурсів в Україні та проходження, мабуть, найважчого осінньо-зимового опалювального періоду, коли мільйони людей залишалися без світла та тепла, а вугілля, яке мало стати базою для забезпечення енергетики банально зникало.
У зв’язку з виявленими фактами розкраданням майна підприємства були направлені звернення до правоохоронних органів та за результатами розгляду яких відкрито кримінальне провадження №12026141150000093 від 02.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Однак, Червоноградський відділ поліції не поспішає розслідувати цю справу, винні не встановлені.
Зрозумівши, що масштаби розкрадань просто вражають, Геллеру потрібно невідкладно повернути фабрику під свій контроль, щоб приховати та зам’яти справу.
Використовує він для цього той самий ТОВ «Новіком», який попри чіткі висновки Верховного Суду про фіктивність вимог, зберігає свій юридичний вплив на комітет кредиторів.
З іншої сторони інтерес до Червоноградської фабрики почав проявляти одіозний Орест Кавецький, за сумісництвом голова Золочівської районної ради.
Кавецькі багато років поспіль працювали на довірену особу Віктора Медведчука - Тараса Козака. І тоді, до 2014 року, ці особи відкрито контролювали державне підприємство «Львіввугілля». Та й до недавнього часу вони продовжували це робити. Тільки тепер уже руками Кавецького-молодшого, який фактично замкнув на себе прийняття усіх рішень по підприємству.
Юрій Кавецький (батько Ореста) є співвласником львівського ринку «Галицьке Перехрестя». Другою половиною ринку володіє Богдан Козак – брат Тараса Козака, правої руки Віктора Медведчука. Нещодавно Богдан Козак, слідом за своїм братом, отримав підозру у державній зраді.
Але як би то не було, 30 липня 2024 року суд арештував частку Козаків у Галицькому перехресті та передав їх управління АРМА. Однак, у справі ринку крапку ставити ще рано.
В кінці березня 2026 року Орест Кавецький вчерговий раз отримав контроль над ДП «Львіввугілля», а фактично став на ньому «смотрящим».
Львіввугілля як основний клієнт передає на переробку Львівській вугільній компанії рядове вугілля, в замін отримує вугільний концентрат. Виробничі цикли в тому числі залізничні колії використовуються підприємствами спільно.
Крім того, Львіввугілля є одним із найбільших кредиторів у справі про банкрутство.
Маючи власний інтерес щодо Львівської вугільної компанії Кавецький дав чіткі вказівки своїм посіпакам заблокувати роботу фабрики.
ДП «Львіввугілля» відмовилося подавати та забирати власним локомотивом залізничні вагони з фабрики.
Протягом 2026 року ДП «Львіввугілля» не передало жодної тонни вугілля на переробку. Тобто все що добувається просто лягає на склад. Усі пропозиції від ПАТ «Львівська вугільна компанія» щодо відновлення співпраці ДП «Львіввугілля» просто проігнорувало.
Має ДП «Львіввугілля» і своє бачення щодо кандидатури керуючого санацією Львівської вугільної компанії, яку активно пропонують суду до призначення.
Отак, Орест Кавецький, прагнучи захопити повний контроль над Львівсько-Волинським вугільним басейном поставив під загрозу роботу двох стратегічно важливих підприємств.
Поплічникам Медведчука не цікавий результат галузі. Цікавою є тільки влада та контроль. Їм не важлива наша з Вами енергетична безпека, важливим є власний меркантильний результат та ослаблення нашої держави.
Зараз в ЗМІ говорять про державний інтерес та необхідність підготовки до ОЗП 2026/2027 та ПАТ «Львівську вугільну компанію».
Однак, державний інтерес в даному випадку закінчується рівно на тому моменті де починається інтерес Євгена Геллера, Ігоря Коломойського та Віктора Медведчука (Ореста Кавецького), які не полишають надій взяти під контроль Львівську вугільну компанію.
І найголовніше!!!
Кавецького активно підтримують у профільному Міністерстві енергетики України та Львівські обласній військовій адміністрації.
Про це обов’язково треба згадати зимою, яку прогнозують дуже нелегкою для нас з Вами !!!
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"