Два кольори мої. ТОП-факти про державний прапор і чому його не слід «перевертати»

Напередодні ще 28 січня 1992 року стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (вгорі) і жовтого (внизу) кольорів, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3 - затвердила Верховна Рада. Правильна назва Державного прапора України – «синьо-жовтий».

А це факти про найважливіше з його історії:

Уперше у місті Лева 

Уперше поєднання синього і жовтого з’явилося на гербі Львова. Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував мешканцям герб із зображенням золотого лева на синьому тлі.

«Барви» місцевої знаті

Відтоді, офіційно з XIV століття, золотий і синій кольори активно використовували в гербі Руського королівства. Також ці барви присутні і на гербах місцевої знаті: князів те шляхтичів.

Синьо-жовті кольори на картині Рєпіна

Коли художник Ілля Рєпін створював свою відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891р.), то консультувався із знатним істориком українського козацтва Дмитром Яворницьким. Саме з його експонатів Рєпін змалював козацьку атрибутику, зокрема й прапори. Відтак на своїй головній картині він приховав над головами козаків синьо-жовті стяги.

Перший прапор замайорів  у Львові

Першу спробу створити прапор із двох горизонтальних смуг приблизно сучасної форми, здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів блакитний-жовтий славень. Започатковану ідею підхопили різні спортивно-просвітянські організації. Для проведення першого крайового зльоту у Львові (1910) навітть спеціально виготовили блакитний-жовтий прапор. Відтоді й починається широке використання стягу – спершу на західноукраїнських землях, а згодом і на Лівобережній Україні.

 Символ ЗУНР

Перший Президент України Михайло Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни.  А 13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні.

«Ще не вмерла Україна – ще її не вбито»

У ніч 1 травня 1966 року двоє хлопців: 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко над Київським інститутом народного господарства (сьогодні це Київський національний економічний університет) зірвали радянський червоний, і вивісили національній жовто-блакитний прапор. Його було зшито з двох шаликів з написом: «Ще не вмерла Україна – ще її не вбито». Обох хлопців за такі дії ув‘язнили і через багато років, навіть коли вже Україна стала незалежна, вони довго не могли домогтися реабілітації.

«Небезпека» на Олімпіаді

Один канадський студент українського походження 22 липня 1976 року показав всім жовто-синій прапор на Олімпійських іграх в Монреалі під час змагань з гандболу. У цьому побачили небезпеку, тому хлопця змусили покинути трибуни.

Чому український прапор пропонують перевернути

Навколо національного знамена роками не вщухають дискусії. Є ті, хто вважає наш прапор неправильним, тож пропонує його «перевернути», тобто, поміняти місцями кольори. Крім того, аби дискредитувати прапор існують теорії, що  синьо-жовті прапори «зрадник» Іван Мазепа отримав від шведів, або ж що такий стяг австрійський цісар дарував галичанам, щоб «одірвати від російської єдності». Втім ці аргументи були відкинуті істориками, адже немає історичних джерел, які б підтверджували такі думки.

Не за «фен-шуєм»

Прибічники ідеї «перевертання» прапора, заявляють, що такий порядок кольорів – це основна причина нещасть України. Тому, за їхнім твердженням, для розквіту України треба тільки «перевернути» прапор. Нібито синьо-жовтий стяг не відповідає фен-шую, а за книгою «І-цзин» - «вода заливає вогонь» і уособлює занепад, а в оберненому вигляді – означає розквіт. Втім ця ідея не отримала широкої підтримки, бо фен-шуй - це система китайських вірувань у цілісність всесвіту і не є актуальною для українців. Крім того, навіть китайський прапор створений не за фен-шуєм, а на ідеологічній комуністичній основі.

Віра Лабич