Перше так зване соціальне житло тоді в ще Радянському Союзі, зокрема, й у Львові почали зводити наприкінці 1950-х років. Через прізвище генсека Микити Хрущова їх прозвали «хрущовками». Невеликого розміру, не вельми зручне житло було «маленьким, але своїм». Будинки зводили як тимчасові на 25 років експлуатації. Утім у Львові й досі є родини, які живуть саме в такому помешканні, навіть якщо вони в аварійному стані. Кращого житла вони так і не дочекалися. Що їх чекає у майбутньому та що у Львові планують робити з «хрущовками», - дізнавався NTA.
З історії «хрущовок»
З 1957 у радянському союзі за правління державного діяча Микити Хрущова року почали будувати соціальне житло - відомі у народі «хрущовки». Здебільшого це були 4-5-поверхові панельні будинки без технічного поверху, ліфта та сміттєпроводу. Їх зводили стаханівськими темпами. Подекуди будівельники працювали у три зміни і здавали житло за 2 місяці.
Перші однокімнатні квартири були на 18 «квадратів», двокімнатні - на 22 квадратних метри. Якість цього житла бажала кращого.
Ніхто не смів скаржитися на недоліки
Є такий вислів: «Хрущов об'єднав туалет з ванною і назвав це квартирою». Жартам про «хрущовки» вже більше пів століття, але вони й досі актуальні. У таких квартирах і далі живуть люди, хоча змінилося кілька поколінь. Пані Романія – одна з них. Пенсіонерка мешкає у своїй «хрущовці» на Пасічній. Пригадує, що одержати дві кімнати, та ще й безкоштовно, було неабияким щастям: «Знаєте, як давали - ніхто не вірив, що це дім на 25 років. Кожен радів, що отримав своє гніздечко. Тоді сім’ями жили, хто де міг, по різних куточках. Нашу «хрущовку» дуже швидко збудували, дуже». [gallery columns="2" size="large" link="file" ids="336445,336447"] Жінка розповідає: на якість житла чи тісноту ніхто нарікати не смів. Хоч взимку довелося мерзнути, а крізь тонкі стіни було чутно всіх сусідів. З часом дах та труби почали постійно протікати. Попри те, що через кілька років дах відновили, ремонт у квартирі зробили - наслідки багаторічних протікань досі помітні, - нарікає пані Романія. «Одного разу так лило, що у ванній плафон наповнився водою і впав», - пригадує жінка. Та, попри всі недоліки, свій будинок і зелений двір біля нього, любить, тож переїжджати нікуди не збирається.
Нинішні реалії та умови
Скаржиться на будинок і сусідка Євгенія. Вона тут мешкає вже майже шість десятиліть. Коли їй було 7 років, вона поселилася з батьками у двокімнатній квартирі на 40 квадратних метрів. Їхню «хрущовку» побудував для працівників телевізорного заводу.
Тоді для молодої родини – це було щось неймовірне. А зараз, каже жінка, будинок вже на ладан дихає, а не розвалився тільки завдяки зусиллям мешканців, яким все доводиться ремонтувати самотужки. У її під'їзді труби роками протікають і як наслідок грибок на стінах.
«Коли донька виходила заміж, ми в під’їзді вперше самі ремонт зробили. Це було 15 років тому. До того часу і після цього часу - ніхто нічого не робив», - каже Євгенія.
У разі евакуації – документи і гаманець напоготові
Не тільки труби підводять, а й електропроводи. Будинок уже двічі горів через замикання. «Займання було двічі у підвалі. Нас виводили з будинку в 12 ночі, евакуйовували. З того часу – тепер завжди маю напоготові паспорт і гаманець у разі пожежі. Ми тут всі живемо у підвішеному стані і боїмося нового замикання», - розповідає мешканка будинку Алла. Термін експлуатації таких будинків 25 років, тобто вже у 1990-их вони підлягали знесенню. Кілька років тому, пригадують жінки, їм пропонували працівники ЖЕКу добудувати 5-ий поверх. Кажуть, ніхто не погодився, бо боялися, що старий дім від додаткового навантаження завалиться.
Ваша «хрущовка» – ваша проблема
Зараз юридичну відповідальність за старі «хрущовки» несуть мешканці, тож про свій дім повинні дбати самі. «Дуже багато будинків які де-факто є аварійними, такими не визнають. Бо тоді були би бодай якісь зобов’язання перед мешканцями. Будинки ж обслуговували ЖЕКи. Відповідно, поки є позивна давність комунальників можна притягувати до відповідальності. Натомість, що зробила мерія із ЖЕКами, ЛКП? Вона їх просто ліквідувала. А з їхнім правонаступництвом дуже туго», - пояснює громадська активістка Олеся Дацко. Тобто у разі руйнування будинку - ні держава, ні місто - людям допомагати не зобов'язані. Хоч вперше про загальне відновлення «хрущовок» заговорили ще у 2006 році. Тоді Верховна Рада ухвалила закон про комплексну реконструкцію застарілого житлового фонду, але механізм розселення так і не був розроблений. Проєкт передбачав 100% погодження мешканців на реновацію, а одна відмова блокувала цілий задум. Варіантів у людей було два. Один - добудова ще одного поверху, а за кошти від продажу квартир зробити ремонт у цілому будинку. Або ж повністю знести будівлю, а на її місці звести багатоповерхівку - за умови, що забудовник знайде для мешканців нові оселі.
Аварійне теперішнє і невизначене майбутнє
Цьогоріч Міністерство розвитку громад та територій підготувало зміни до цього законопроєкту. Реконструкція «хрущовок» стане можливою за погодження 75% мешканців. Далі рішення про знесення будинків прийматиме місцева влада. Як розповідав у серпні журналістам головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, на реалізацію проєкту потрібні великі кошти. Без допомоги держави жодне місто самотужки не відремонтує старі будинки. Загалом в Україні понад 30 тисяч «хрущовок»: з них 3,5 тисячі - у Києві, а 400 - у Львові. У профільній комісії міськради кажуть: щоби почати діяти, чекають зеленого світла зі столиці. «Хай документ закону потрапить у Верховну Раду, хай вони ухвалять його. Тоді будемо розглядати в себе на комісії серед депутатів. Залучимо виконавчі структури і тоді спробуємо на рівні Львова реалізувати якийсь пілотний проєкт», - підсумовує депутат Львівської міської ради від "ЄС", секретар комісії міської інфраструктури», інженерного та житлового господарства Іван Рудницький.
Світові «хрущовки»
Проблема «хрущовок» - проблема не тільки в Україні. Чехія, Німеччина, Латвія та Польща також зіткнулися із неякісним повоєнним житлом. Але там реновацію такого ж соціального помешкання розпочали ще 30 років тому. [gallery columns="2" link="file" size="large" ids="336446,336441"] Здебільшого будинки не зносили, а ремонтували: утеплювали, зводили ліфти і додаткові поверхи та розширювали балкони. Таким чином інвестори могли заробити кошти, а люди отримати якісніше житло. Віра Лабич
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
