Українські вчені виявили в Антарктиді рештки кита, який жив понад 1 300 років тому

Про це повідомляє Facebook-сторінка Національного антарктичного наукового центру. «Нарешті наші вчені отримали результати радіовуглецевого аналізу зразків, зробленого в лабораторії у Познані (Польща). Завдяки цьому дослідженню визначено вік залишків кита: 1 350 років (плюс / мінус 30 років)», – йдеться у заяві пресцентр НАНЦ. Також вчені визначили, що це синій кит – найбільша тварина у світі. Його довжина – щонайменше 26 метрів. Це встановлено за довжиною щелепи. Він належав до південного (антарктичного) підвиду – це найбільший підвид серед синіх китів. «Таке відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише декілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду», – зазначили в Національному антарктичному науковому центрі. Синього кита практично знищили до 1960-их років через китобійний промисел. До цього цей вид був одним з найчисельніших – популяція складала 250-300 тисяч особин. «Для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого кривавого і смертельного втручання людини в їхнє життя. Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним: його чисельність – 1,6-3 тисячі особин (такий великий діапазон в оцінці засвідчує, наскільки мало даних ми маємо про цих морських велетнів). Але до відновлення популяції треба ще принаймні 200 років, звісно, за умови, що не виникнуть інші загрози», – повідомили дослідники. Наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз. Вчені сподіваються, що це дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, а нині знищених стад. Нагадаємо, що в липні поблизу антарктичної станції «Академік Вернадський» скупчилися тисячі пінгвінів. Науковці вважають, що такі скупчення тварин пов’язані зі змінами клімату. 24-го серпня полярники зі станції «Академік Вернадський», які зараз працюють за 15 тисяч кілометрів від дому, привітали Україну з Днем Незалежності. У відеозверненні вони відзначили, що, попри зачарованість красою та величчю Антарктиди, їхні серця б’ються в унісон із серцями всіх українців.