Укриття: сховайся, якщо зможеш

Із початком повномасштабної війни укриття для українців стали майже другою домівкою. Але укриттів у Львові катастрофічно бракує. Спеціалізовані сховища, які могли би захистити навіть від ядерного удару, роками сиріли, ржавіли і руйнувались. За лічені дні до повномасштабного наступу Росії журналісти програми розслідувань «Змови» проінспектували бомбосховища і дізналися, що до ворожих ракетних ударів Львів зовсім був неготовий. Цей випуск спричинив неабиякий резонанс у суспільстві.

«На сесії однозначно ці питання будуть підніматися і на робочих групах. Справді, Львів почав дуже швидко готуватися. Але дуже багато до чого був не готовий» - прокоментував випуск депутат Львівської міської ради Андріян Гутник.

  Тоді, у лютому, журналісти проінспектували кілька спеціалізованих укриттів під великими підприємствами Львова. Найбільше, з-поміж них, вразив занедбаний стан трисекційного бомбосховища колишнього автобусного заводу. У велетенському сховку віднайшли протигази, костюми, маски та інші необхідні у разі надзвичайної ситуації засоби захисту. Однак речі позеленіли від плісняви, а все обладнання –  понищене та заржавіле. Уже після нападу Росії, за інформацією журналістів «Змов», укриття відновили волонтери. Тож знімальна група проєкту розслідувань знову завітала до ЛАЗу, аби побачити, як змінилося бомбосховище. Втім охоронці підприємства візиту не зраділи. «Ви прийшли, ми поспілкувались і ви пішли», - заявив на вході працівник ЛАЗу. В зухвалій формі він заборонив заходити на територію, вже не кажучи про те, щоб показати сховище, яке для підприємства відновили львів’яни за власні кошти.

«Ви знаєте, що бомбосховище має стратегічне призначення. Ви будете ходити, щось там знімати» - аргументував працівник.

На запитання журналістів, чому волонтери відновлювали сховище працівник відповів, що «керував ними», а доведення до жалюгідного стану укриття «звалив» на обласну адміністрацію, мовляв, в кого на балансі, той і має утримувати. Крім того, в розмові заявив, що хоч підприємство досі належить росіянам, через банкрутство грошей у ЛАЗу на відновлення укриття немає. Тож у підсумку працівник ЛАЗу не пропустив у бомбосховище знімальну групу. З власних джерел журналістам стало відомо, що під час повітряної тривоги пересічні містяни також не завжди можуть потрапити до укриття, яке відновили волонтери.

«Оці «відмови» директорів, особливо державних підприємств, у військовий час можна сприймати як хамство. Хамство таке – доволі цинічне, бо це означає, що вони настільки вже розтоптані системою і безпорадні, що управлінця з них ніякого нема, люди не готові приймати рішення», - прокоментував інцидент юрист Юрій Танасійчук.

На противагу автобусному заводу виступає фабрика на Садовій. Укриття підприємства також відновлювали волонтери і тепер вхід туди вільний та доступний усім містянам. І хоч підлога вже у калюжах, а світла немає, однак тут безпечно можна перечекати повітряну тривогу.

«Як бачите, тут ще можна сховатися від ракетних ударів. В перший місяць війни, тут ще не було на підлозі води, і світло працювало», - розповів дігер Роман.

Зусиллями волонтерів було відновлено старі закинуті сховища майже по всьому місту.

 «В парку Франка було ще німецьке бомбосховище. Як тільки почалась війна люди взяли і все це вичистили, упорядкували, електрику провели і тепер там «клас»…», - додав дігер Андрій Риштун.

Вхід до сховища наразі потребує ремонту. Однак, всередині укриття чисте та освітлене, з безліччю підземних ходів. Заразом тут може сховатись близько пів тисячі людей. Проте ще не до всіх сховків дійшли руки волонтерів. Чимало укриттів залишаються в жалюгідному стані, а влада з їхнім відновленням зволікає. Одне з таких бомбосховищ розташоване просто у середмісті Львова.

«Бомбосховище на Високому замку плюс-мінус ціле. Воно сухе, там ніхто не лазить…Просто забрати решітки, поставити лавочки, позамітати  і люди, які гуляють в парку під час тривоги, могли би туди зайти і сховатись. Чому це не зробити?» - дивується дігер Андрій Риштун.

Серед густих чагарників ледь упізнається вхід до сховища. В укритті хтось виламав решітку, тож потрапити до нього легко. Та виглядає, що тут ховаються зовсім не від ракетних ударів: на сходах розкидані шприци та пляшки. Найгірше, що сюди навідуються допитливі діти. Ми зустріли 11-річного Іллю неподалік входу. Це укриття хлопець знайшов з однокласниками випадково.

 «Ми туди полізли, були акуратні, щоб на шприци не стати. Все перевірили. Там є дві кімнати дуже великі. Якщо там все облаштувати, прибрати, тоді там навіть можна жити», - розповів 11-річний Ілля Павич.

Саме сховище не підтоплене і за потреби тут можна сховатись. Хоч нині воно небезпечне, та небезнадійне. Це розуміють навіть діти.

«Зараз у тому стані укриватись в ньому не можна, в будь-який момент завалиться камінням і все. Там просто попрацювати і, в принципі, може бути добре бомбосховище», - каже хлопець.

Завданням програми проекту «Змови» було з'ясувати, що змінилося за пів року повномасштабної війни щодо безпеки львів’ян. Говорити про те, що місцева влада абсолютно нічого не зробила, не можна. Але і стверджувати, що місто доклало максимум зусиль, аби захистити громаду від ракетно-бомбових ударів, ми би теж не стали. Головний автовокзал Львова. Його пасажиропотік упродовж доби вимірюється тисячами людей. Однак належного сховку тут досі немає. Навіть не потрапивши до укриття зрозуміло, воно у жалюгідному стані.

 «Уже по вентиляційних шахтах видно, що бомбосховище абсолютно у занедбаному стані. Тут зверху має стояти УЗС, тобто уніфікована захисна секція. Прилад, який має рятувати бомбосховище від ударної хвилі, ядерної бомби і тому подібне» - розповів дігер Влад Вергаз.

У сховищі немає ні дверей, які мали би рятувати людей, ні вентиляції, яка би мала тут стояти також її немає. Сховище більше схоже на звичайний великий підвал.

«Але підвал є під кожним будинком. Бомбосховище побудувати – це величезні ресурси, сюди йде дуже багато залізобетону, не як у звичайних підвалах. Але його настільки занедбали, що від нього нічого не залишилось. І з усіх зручностей – тільки гнила лавочка яка тут стоїть», - описує дігер Влад.

Нагадаємо, що сховок розташований у місці масового скупчення людей. Саме такі локації мали би бути в пріоритеті чиновників для відновлення, вважають юристи.

«Ми живемо в країні, в якій військовий стан і волонтери дають клич купляти Байрактари. І тоді, коли якийсь директор якогось підприємства в якомусь місті не може вирішити питання з прибиранням і облаштування бомбосховища, я думаю, що цю людину одразу треба притягати до відповідальності, не чекати до трагічних наслідків» - прокоментував юрист Юрій Танасійчук.

Натомість чиновники одне поперед одного звітують про відновлені бомбосховища у всіх районах міста. Значна частина таких укриттів розташована поблизу діючих підприємств.

«Були бомбосховища, в які було раніше складно попасти, а зараз пропускають без проблем. Відповідно, пускали людей з вулиці просто посидіти. Тому що бомбосховище там нема пунктів, там нема чогось такого стратегічного, це просто укриття. То чому б не дозволити там посидіти?» - каже дігер Андрій Риштун.

Чи справді це так, вирішили перевірити на собі, тож навідалися до одного зі зразкових укриттів міста. Після сирени, згідно інструкцій, попередньо перевіривши документи, в сховищі зобов’язані прихистити усіх бажаючих. Та нашу знімальну групу не пропустили на оглядини, навіть не захотівши перевірити посвідчення. Охоронець прямо заявив: не пропустить ні зараз, ні згодом. На іншому підприємстві, яке також володіє відновленим сховком, нам узагалі не відчинили.

 «Я на картах бачив, що воно має бути класне. Я дивився якийсь сюжет, що воно одне з найкращих у Львові. І подумав, що треба сюди прийти. Але коли ми прийшли сюди в час тривоги, нам ніхто не відкрив. Я не розумію для чого тут вкладалося стільки коштів, якщо сюди людей не пускають, нащо тоді виділяли стільки грошей і в такому стані підтримувати?» - каже дігер Влад Вергаз.

Фахівці підтверджують, львівські бомбосховища справді мають різні рівні допуску. Та якщо укриття не розташоване під стратегічним об’єктом, працівники зобов’язані впускати людей до сховища.

«Певний рівень допуску, очевидно, що має бути. В тому числі для волонтерських організацій, в тому числі для представників медіа. Щоб приймати такі рішення, треба мати совість, треба дотримуватися законодавства тих вимог і треба розуміти, хто наш ворог. Якщо ці три компоненти працюють одночасно, я думаю жодних труднощів з допуском на об’єкту, особливо представникам медіа, представникам волонтерських організацій не повинно бути», - зауважив юрист Юрій Танасійчук.

Варто зазначити, що більшість спеціалізованих укриттів після 24 лютого ремонтували волонтери. Тож місцева влада, щоб уникнути закидів про бездіяльність, заявила, що відновить укриття під школами за кошт міста. Після тривалої перерви у Львові все ж відновили очне навчання у школах. Щоб засвідчити безпеку такого рішення, мер міста Андрій Садовий персонально проінспектував сховища під навчальними закладами.

«Продовжуємо перевіряти укриття у львівських школах. З того, що я вже побачив, це підвальні або напівпідвальні приміщення. Десь треба оновити аптечку, десь мережеві кабелі, захистити від вологи підлогу і банально зробити косметичний ремонт. Власне, для цього я і роблю такі перевірки, бо краще один раз побачити, щоб зрозуміти реальну ситуацію», - написав на своїй сторінці у фейсбуці мер Львова Андрій Садовий.

У цьому ж дописі Садовий наголосив, що укриття в школах відновлюватимуть за гроші міста. Водночас, батьки однієї зі шкіл Львова у соцмережах обурилися, що дирекція збирає з них кошти на ремонт укриття. У мерії відхрещуються, мовляв, виділили достатньо коштів на відновлення укриттів. Таким чином, перекидають відповідальність на адміністрації навчальних закладів.

 «Це може бути ініціатива виключно батьківського комітету. Керівництво школи строго заборонено брати з батьків гроші на ремонт укриттів школи. Як я вже говорив на ремонтні роботи в укриттях місто скерувало 48 з половиною мільйонів гривень» - сказав директор департаменту гуманітарної політики ЛМР Євген Бойко.

Однак, ми з’ясували, міська влада дещо лукавить, стверджуючи, що самотужки ремонтує сховища для шкіл. Доки влада затягувала з документацією і фінансуванням, відновлювати укриття під освітніми закладами знову взялись волонтери. Як-от підвал цієї школи. Заклад звели більше пів століття тому. Відтоді ремонту укриття не знало. Після нападу Росії мешканцям прилеглих вулиць, які тут ховалися, самотужки відремонтували сховок.

 «Воно було захаращене. Але зусиллями мешканців Левандівки, наших працівників змогли хоч трішки його привести до ладу, щоб його можна було використовувати як укриття», - розповіла директорка школи Олена Коваленко.

За її словами, місто обіцяє профінансувати капітальний ремонт укриття. Роботи оцінили у пів мільйона гривень. Але поки надійдуть гроші на відновлення, навчання розпочнеться. Тож звернулися до волонтерів, які зробили косметичний ремонт лише за 10 тисяч гривень.

«Вони в першу чергу оббивали стіни, які лущаться. «Лофт» не виходить, але принаймні ми можемо побачити уже стіни не такі обдерті. Волонтери обробляють спеціальним розчином від грибка. Таким чином все приводять до пуття» - каже директорка школи.

Волонтери кажуть, надалі готові за невеликі гроші ремонтувати сховища під школами. Та від керівництва міста за свою роботу не почули навіть дякую.

«Ми поки не чули про програми державної підтримки. Ми були би раді, якби вони могли нам це профінансувати і з нами співпрацювати. Але ми поки, на жаль, про це не чули», - розповіла голова Львівського волонтерського осередку «БУР» Анастасія Личак.

На думку експертів, доки росіяни цілеспрямовано обстрілюють школи по всій Україні, місто не має покладатися лише на волонтерів, а робити все для того, аби забезпечити укриттями всі навчальні заклади.

«Якщо б місто цієї заяви не зробило і вийшов міський голова і сказав наступну річ: «Ресурсів нашої громади зараз критично мало, я вас прошу долучитися до облаштування бомбосховищ своїми грішми, своїми руками, своїм інтелектом. Будь ласка, громадо, давайте відбивати ворога разом», - це зовсім інша історія. Якщо говорити, що місто буде це фінансувати, то будь ласка фінансуйте. Менше розмов, більше справ», - зазначив юрист Юрій Танасійчук. «Відношення до бомбосховищ кардинально покращилось. Люди перестали їх сприймати як смітник, почали відновлювати. Вони розуміють їхню важливість», - підсумував дігер Андрій Риштун.

Наразі чиновники продовжують піаритись на темі укриттів, привласнюючи собі роботу волонтерів. Адже саме небайдужі львів’яни відремонтували більшість сховищ міста. Натомість, ті захисні споруди, до яких просто не дійшли ще руки містян, влада надалі ігнорує. Та ще більше обурює, що навіть у відновлені волонтерами сховища неможливо потрапити. А у так звані зразкові сховища – і поготів. Стає тривожно, коли на 7 місяці війни треба проситися до укриття, а у відповідь перед носом зачиняють двері. "Змови", NTA

• ОБСТРІЛИ
• НОВИНИ ЛЬВОВА