Як правильно змінити роботу. Поради писохолога

сама у житті кардинально змінила професію. Пригадує було не просто, але їй це успішно вдалося. Відтак, спеціально для «Все можливо», що на телеканалі NTA, розповіла, як зрозуміти, що настав час змінити роботу та порадила кілька кроків, які варто зробити людині, яка хоче це зробити.

Вік не є перешкодою

Назву кілька ознак, які безпосередньо вказують на це. Якщо вранці особа прокидається і розуміє, що вона не хоче йти на цю роботу і так триває дуже-дуже довго. А ще – якщо рішення працювати у цій сфері прийняла не вона, а наприклад, хтось з її рідних, або хтось з її батьків. Окрім того, якщо людина не бачить перспективи і не хоче думати про кар’єрне зростання на тому місці праці, де вона є. Усе це свідчить, що щось не так з її роботою і варто подумати про зміну місця праці.

Є багато стереотипів, що існує якийсь певний вік після якого вже не варто змінювати професію, але насправді чого такого не існує. Єдина межа – це психологічна готовність людини до змін і до вивчення чогось нового. Є багато розповідей старших осіб, які змінили професію вже після пенсійного віку і щасливо у цьому почуваються. Так само є молоді особи, які обирають професію і страждають у цьому фаху все життя боячись, що вже запізно щось змінити. Тому точно немає якоїсь там цифри, після якої ми вже точно не можемо змінити професію. Є тільки наші нездорові моральні і ментальні установки про те, що мені не вдасться, або мене, напевно, туди не візьмуть, чи я не впораюся.

«А що я, насправді, хочу робити?»

Варто дуже чітко відфільтровувати. Якщо сумніви провокують у мені відчуття того, що я якийсь (якась) меншовартісний, гірший, не вартий доброї праці чи не вартий доброї оплати за неї, тоді такі думки точно не корисні і їх варто позбутися. Добре організувати собі якусь групу підтримки, яка зможе на цьому шляху змін до нової професії бути доброю опорою. А ще варто прислухатися до себе: «А що я, насправді, хочу робити?». Часто українці нехтують власними бажаннями через те, що: «Зараз треба працювати, бо у мене маленькі діти» чи «В мене зараз немає часу на якесь там додаткове кваліфіковане навчання». І тоді уже у людини не залишається сил на зміни. Чи буває перехідний період і як його перейти? Для когось перехідним періодом може стати декретна відпустка, в іншого – різко звільнять з роботи і йому просто доведеться швидко шукати нову сферу діяльності. А хтось може до цього готуватися дуже планово і розуміти, що він дає собі якийсь певний визначений період і під час нього буде пробувати, здобувати додаткову кваліфікацію. Немає правильних чи не правильних шляхів, є ті, які людина зустріне у своєму житті.

Синдром відкладеного життя

Українці дуже часто керуються тим, що якщо буде якийсь знак, от тоді я вже щось зроблю. Або я чекаю, коли всі зорі зійдуться. Але, зазвичай, вони не сходяться, бо немає більш сприятливого часу для зміни чи менш сприятливого, є момент того, коли готовий брати відповідальність за ці зміни і робити кроки до них. Також люди часто бояться, що будуть робити на новій роботі помилки і не зможуть чогось досяги. Як тут бути? Коли хтось приходить у нову професію, то ця людина дуже схожа до малюка, який тільки-тільки вчиться ходити. Кожна дитина, яка робить перші кроки вона часто падає… Але я ще не зустріла жодної дитини, яка би через це не навчилася ходити. Принцип дії у новій професії такий самий. Немає такого, що я одразу професіонал, і я все знаю. Бо досвід здобувається через помилки, нові рішення і готовність вчитися. Скажу так, що нові працедавці, зазвичай, не шукають осіб, які знають все. Радше, вони більш відкриті до тих, хто готовий вчитися, готовий робити помилки вставати і йти вперед.

Вікторія Хома

• • Фото: stokkete/Depositphotos