Реставрують своє життя. Колишні безпритульні у Львові відновлюють старі пошарпані меблі

Знадобляться ще й меблі. До рук колишніх безпритульних, речі від небайдужих, потрапляють старими та пошарпаними. Втім, тут – у меблевій майстерні, їм дарують нове життя. Пан Тарас вже майже десять років вправляється у швейному ремеслі. Працювати у меблевій майстерні чоловік почав одразу, як потрапив до спільноти. Разом з її мешканцями – колишніми безпритульними – вперше в історії України, ще 17 років тому, навіть організували виставку меблів, реставрованих безхатьками. З того часу тут робота кипить. «У нас є і спеціальна машинка для меблів, яка шиє грубі тканини. А ось перед вами замовлення, яке нам дали люди. Було ось таке старе. Навіть дивно, що клієнти захотіли зберегти у цих двадцятилітніх кріслах, їхні автентичні закінчення. Ми мусимо їх так акуратно чистити, ретельно прати», – розповідає про тонкощі роботи відповідальний за меблеву майстерню «Емаус-Оселі» пан Тарас.  Такі примхи кожного клієнта майстри тут радо виконують. Кажуть, ця робота у майбутньому може стати основним джерелом чесного заробітку на життя. «Дев’ять років тому я навіть не знав, що таке перетяжка меблів. До цього підійти було страшно, ні шити не вмів, але раз спробував, другий і, звичайно, воно не зразу виходило, дещо зіпсував, але відчув – воно моє, приносить мені задоволення. І ось я вже довгий час цим займаюся і навчаю цьому інших людей. Ця робота спонукає людей саморозвиватися», – каже пан Тарас. Від антикваріату до сучасності. Меблі для кожного клієнта тут реставрують якнайстаранніше. Бо ж ця майстерня для безпритульних – одне з джерел доходів. Виручені кошти використовують на соціальні проєкти: обіди, прання, стрижки та медикаменти. Та найголовніше – така робота дарує безхатькам надію на те, що і їхнє життя теж можна оновити. «Бачили старі крісла? Вони видаються безнадійними, з плямами, поламані, потріпані. Відновлюючи такі старі речі, людина починає вірити в те, що все, в принципі, можна відреставрувати, у тому числі і свої помилки, своє життя», – каже заступниця голови ради спільноти взаємодопомоги «Емаус-Оселя» Наталія Саноцька. Усі ці люди, які колись опинилися у скруті, працюючи сьогодні разом, кажуть, ця робота позбавляє їх самотності і дає віру у власні сили. Вживані, подаровані небайдужими речі, привівши до ладу – віддають за пожертву у благодійній крамниці у Львові та Винниках. «Є люди, які просто віддають нам на ремонт свої меблі, а є й ті, які, наприклад, купили собі нові меблі і тому непотрібні – віддають нам. Ми оцінюємо наскільки вони знищені, наскільки потребують фінансових вкладень, і чи взагалі можливо їх відновити. Якщо це можливо, то ми це робимо і відправляємо в наші благодійні крамнички. Кошти йдуть на утримання спільноти, де живуть 30 колишніх безхатьків і на акції солідарності з людьми, які ще досі на вулиці», – розповідає Наталія Саноцька. Аби допомогти нужденним пенсіонерка пані Софія приходить до благодійної крамнички чи не щодня. За невеликі кошти, каже, завжди щось придбає не лише собі, а й для дому. «Розумієте, я з великим задоволенням приходжу сюди. Тут працюють дійсно гарні, привітні, чуйні люди. Асортимент чудовий: меблі, взуття, одяг. Тут часто міняються меблі. Люди приходять, вибирають собі. Я дуже рада, що є такий магазин», – каже відвідувачка благодійної крамниці «Емаус-Оселі» Софія.  До слова, перш ніж приїхати до охочих оновити свої речі, майстри просять про фото, аби заздалегідь оцінити меблі та знайти індивідуальний підхід.

Дарина Татарчук