Унікальний іконостас Сосенка із Славська. Врятувати те, що має жити

Передісторія. Скандал у Славську

Церква Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Славському є пам’яткою архітектури місцевого значення. Храм був збудований ще у 1901 році за проєктом архітектора Василя Нагірного та за підтримки митрополита Андрея Шептицького. У 1909 році інтер'єр у церкві почав розписувати відомий художник Модест Сосенко разом із своїм помічником  Юліаном Буцманюком. [gallery link="file" size="large" ids="327903,327904,327905"] Однак унікальні розписи, виконані у стилі української сецесії, тепер знищенні. Побачити їх можна лише на світлинах. У 2019 році у церкві громада і священник самостійно почали ремонт храму, нехтуючи мистецькими витворами. Тоді науковці, мицстетвознавці та фахівці із охорони історичної спадщини – почали бити на сполох. Правоохоронці навіть відкрили кримінальне провадження, однак вандали досі не покарані. На щастя, у храмі частково зберігся іконостас авторства Сосенка намальований у 1910-их роках. Однак попереду на нього чекав довгий шлях реставрації. У 1980-их сакральні роботи були повністю перемальовані  низькоякісним непрофесійним фарбовим шаром. «Сам автор Модест Сосенко, який колись намалював ті ікони, працював дуже тонко. Його живопис дуже легкий та світлий . У нього був свій впізнаваний стиль. І верхній шар, який був перемальований приблизно у 80 роках двадцятого сторіччя, було зроблено неохайно та грубо»,– розповіла рествараторка вищої категорії Львівської філії науково-дослідного реставраційного центру Мирослава Білецька-Зварич. Розписи Модеста Сосенка вважають одними з найбільших надбань українського культового живопису початку минулого століття. Він був одним із перших митців, який модернізм  ввів у сакральну образотворчість, що стало справжнім проривом. Митцем захоплювався митрополит Андрей Шептицький.

Процес реставрації. Як це було

Упродовж року над іконами майже щодня працювали семеро майстрів львівської філії науково-дослідного реставраційного центру України. Суцільне, місцями багатошарове перемалювання, реставратори обережно  вручну очищали. У минулому столітті, виявляється, це  було звичним явищем у тогочасних реставраторів. «Дотримуючись рисунку попереднього авторства, вони повністю перемальовували весь сюжет. Пошарово ми його видаляємо і поступово нам відкривається оригінал. Цей процес насправді кропіткий і займає багато часу»,– розповідає реставраторка вищої категорії Оксана Войтович. Реставратори часто жартома називають себе лікарями, бо під час роботи використовують великий спектр хімічних речовин (етилові спирти, ацетони, тощо) та інструменти, схожі на медичні (скальпелі, шприци, тощо). «Основне правило, як і в лікарів, головне вчасно спинитися, щоб не нашкодити»,– каже реставраторка Роксолана Мокрій.

Повернення до домівки

На виставці, яку презентували в Львівському історичному музеї,  поряд із відреставрованими іконами показали декілька робіт, які ще не відновлені до кінця. Таким чином організатори хотіли показати глядачам процес перевтілення. [gallery columns="2" size="large" link="file" ids="327907,327909"]   Також на виставці представили інформаційні стенди з ілюстраціями, на яких висвітлено історію іконостаса та показано усі процеси його обстеження і реставрації. Триватиме експозиція до кінця серпня,  а далі ікони повезуть до їхньої домівки - церкви Пресвятої Богородиці, що у Славську.

                                                                                                                                           Мар’яна Оленська