Як рятують ковід-хворих у Жовківській районній лікарні

«Ми пішли на ізоляцію 14 днів»

Ми були першою районною лікарнею в Україні, де був виявлений випадок COVID-19, згадує завідувачка терапевтичного відділення Жовківської районної лікарні Тетяна Кудик. Тоді довелося перепрофілювати терапевтичне відділення у ковідне. «Штопор! Що робити, невідома хвороба, невідома машрутизація пацієнтів, відсутність протоколів… Запитань було більше, ніж відповідей», – зізнається лікарка.

Медична сестра терапевтичного відділення Віра Радюк каже, що якраз тоді була на зміні: «Жінка була тяжка. Пам’ятаю, цілу ніч з нею провозилася.» Після цього пані Віра, її чоловік та син захворіли на COVID-19. Усім довелося лікуватися в обласній інфекційній лікарні.

додає молодша медсестра терапевтичного відділення Марія Стефаник. Медики прожили на ізоляції 14 днів. «Ми мали пацієнтів, ми ходили на обходи. Нам кожного ранку під дверима лікарні залишали їжу. Було дуже зворушливо: діти намалювали якісь картинки, приносили букети квітів, які передавали. Оце моя улюблена лялька Тетянка, я вже додому її не заберу. Насправді ці речі дуже підбадьорювали», – згадує Тетяна Кудик. Зараз (станом на 25 травня. – Ред.) у відділенні є 25 людей. За рік у медзакладі пролікували понад 800 пацієнтів з діагнозом COVID -19.

Ковід – це страшна хвороба

Ковід дуже не прогнозований, каже лікарка. За її словами, не треба вірити тим, хто розказує, що коронавірус, то все політика, він є – і це дуже страшна і важка хвороба. «Хай люди себе пильнують і оберігають як можуть, і своїх дітей і свої сім’ї.» Найкритичніші періоди це – закінчення літа та осінь минулого року. Коли невпинно почала збільшуватись кількість пацієнтів: «Тоді ще не було такої кисневої підтримки. Це були найскладніші часи». Тепер медики у Жовківській лікарні почувають себе впевненіше: є засоби індивідуального захисту, кисень та головне – більше знань. «Це відчутно для нас і це відчутно для пацієнта. Люди себе почувають більш захищеними», – зазначила Тетяна Кудик. Ще й жартує, що всіх жінок змушувала один пальчик звільняти від гель-лаку, тому що той «забирає» сатурацію, щоб була об’єктивна картина.

Не можна працювати, не переживаючи за хворого

зізнається, що тиждень з температурою 38,5, пролежала вдома, думала, що сама вилікується, адже наближалася Паска. «1-го травня поступила, мені сказали, що я тяжка хвора. Богу дякувати, все минуло. Я не могла ні дихати, ні говорити, нічого не хотіла. Я лежала цілий тиждень на ліжку. Сьогодні вже сміюся». Зараз кожне ліжко в лікарні є оснащене кисневою системою, є оксигенатори (газообмінні одноразові пристрої, призначені для насичення крові киснем і видалення з неї вуглекислоти, – Ред.) на випадок, якщо щось трапиться з кисневим забезпеченням. В палатах встановлені камери відеоспостереження і медсестри на моніторі бачать ситуацію з хворими. «Не можна працювати, не відчуваючи і не співпереживаючи з людьми. Окрім нашої медичної фахової допомоги, дуже важливо пережити цю проблему з людьми. Це дуже допомагає одужанню хворого», – зворушливо каже Тетяна Кудик. І додає, що потрібно не втрачати віру в те, що ми подолаємо коронавірус, а ще – навчитися по-справжньому жити, а не розпорошуватися на непотрібні речі.