
Як правило, метричні книги діляться на три частини – насамперед це записи про народження. Потім – записи про одруження і, відповідно, записи про смерть. Також можна довідатися й додаткову інформацію – про фах, навчання чи військову службу. З’єднати усі ланки ланцюга Як зазначив у коментарі для програми «Підсумки. Наживо» на телеканалі НТА історик і генеалог Ярослав Лисейко, в архіві зберігаються особові справи тодішніх юристів і суддів, є документи про підтвердження шляхетства. Якщо за кордоном лише за одним прізвищем в інтернеті можна віднайти інформацію такого роду, то в Україні таке наразі лише у планах. «Віросповіданя або географія населеного пункту, де народилася особа, – від цього треба відштовхуватися під час запиту, який ви надаєте до архівної установи», – наголосила начальниця відділу довідкового апарату й обліку документів Державного історичного архіву Галина Громова. Але не все так просто, як може здатися на перший погляд, додає дослідниця родоводу Уляна Скицька. Іноді, аби звести ланцюжок, бракує даних, адже не всі метричні книги збережені. «Я знайшла декілька метричних книг свого роду, але однієї найважливішої, як на мене бракує, – зауважила вона, – Саме ця книга мала би з’єднати ланки тієї інформації, яку я знаю, і наступної – не можу знайти батьків прапрадідів, і в цьому прикрість». До речі, якщо є велике бажання дослідити своє коріння, але немає на це часу, – то в Україні є чимало приватних історичний агенцій, які за кошти усе самі відшукають. «Залежить, які архіви та які документи вам потрібні, наскільки глибоко треба копати, – пояснив Ярослав Лисейко. – Скажімо, базовий родовід від другої половини 18 століття до початку Другої світової війни буде коштувати орієнтовно 20-30 тисяч гривень». «Живе» спілкування зі столітніми архівами Однак набагато цікавішим є «живе» спілкування зі столітніми архівними книгами, розповідає Уляна Скицька. «Коли вчитуєшся в метричні книги, відкриваються цілі історії, – із захопленням додає вона. – Наприклад, бачиш, що сім’я утворилась, а переходиш в книгу смертей – ой, а їхня дитинка прожила лише декілька днів, і тут цілі трагедії. Ти бачиш, як якась гілка розрослася, і пішов рід, а інша – зупинилася». Студент-історик Остап Булич займається дослідженням свого родоводу уже чотири роки. Він дійшов аж до 16-го покоління, коли Галичина була ще під першою Річчю Посполитою. Один похід в архів, зізнається, може займати до чотирьох годин. «Розпочалося це ще зі шкільних років, – каже Остап. – Мною керувала любов до історії і цікавість до того, що робили мої предки у певні історичні епохи. Я відкрив у своєму роду німців – це винниківські німці та івано-франківські. Дуже цікаво, адже ніхто і гадки не мав про те, що вони могли бути у нашому роду. Нині у моєму арсеналі – не лише столітні світлини прапрабабусь, а й різноманітні документи, шкільні табелі та грамоти». Дослідження свого родоводу – одне із найулюбленіших хобі американців. В Україні це поки що не настільки популярно, як за кордоном. Однак насправді віднайти інформацію про своїх предків може кожен. Доступ до чималої кількості архівів відкритий і безкоштовний. https://www.youtube.com/watch?v=JvVFD91LJDM
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"