На Львівщині у смт. Брюховичі вже 5-ий рік функціонує навчальний заклад для повнолітніх хлопців-сиріт, юнаків з неблагополучних сімей, або сімей, де є важкі фінансові і соціальні труднощі. В HEBRON IТ-Академії їх безкоштовно навчають основам програмування. HEBRON ІТ-Академія у Брюховичах - це соціальний проєкт. За два роки звідси можна вийти «джуном»,тобто молодшим ІТ-фахівцем і кардинально змінити своє життя, навіть якщо здається - перспектив нема. Вирішили простягнути руку допомоги соціально незахищеній молоді - Ігор Була з дружиною. Вони самі ІТ-спеціалісти.
Унікальний шанс
«IT- це унікальний шанс для такої молоді, тому що ця сферане вимагає дипломів державного зразка. А молодь із груп ризику, зазвичай, не може дозволити собі 4-5 років навчатися у виші. Нема наставництва, підтримки і допомоги, аби закінчити той ВНЗ», - розповідає засновник академії, виконавчий директор Ігор Була.
Тривалий час подружжя мешкало у Кремнієвій долині в США. Ігор з дружиною заробили на успішному стартапі грошей та повернулися в Україну. Одна із причин – війна.
«Коли тривали активні бойові дії, ми була в Америці. Тоді ми надсилали гроші, медикаменти, допомагали, чим могли. В мене два брати на сході воювали. В нас серце боліло за це все. Ми приїхали в Україну і відчували поклик, що треба щось робити. Бо хтось на сході України поклав своє життя за країну, а ми жили в Америці, їли бургери і були в комфорті. Чимось треба було вину цю внутрішню закрити. Зараз ми бачимо своє майбутнє тільки в Україні, ми потрібні тут», - пригадує він.
Без сесій, але є стипендія
За власні кошти подружжя викупило будинок у Брюховичах і заснувало благодійний навчальний проєкт. Окрім знань, забезпечують студентів житлом, харчуванням та медициною. Тут немає сесій та оцінок, але є стипендія – 1 000 гривень. За погану поведінку її можна втратити.
Кандидатів на навчання відбирають рекрутери. Всі охочі тут навчатися мають пройти місяць випробувального терміну.
«Разом із професійними навиками, розвиваємо патріотизм та всебічні softskills – тобто відчуття відповідальності. Ми навіть створили маленьку ферму, аби хлопці могли дбати про тварин: прибрати, нагодувати тощо. Постійна зайнятість робить людину дисциплінованою. І коли вони від нас йдуть, наше батьківське серце вже не буде боліти за них. У нас багато успішних історій, ми ними пишаємося і це мотивує нас продовжувати цю справу», - каже Ігор Була.
Кращі студенти вже готові заробляти на мікропроєктах після першого року. Навчальний план у кожного індивідуальний, 30% предметів - англійською мовою.
Серед першокурсників – Єгор Шпак. Він із малозабезпеченої сім’ї, тож не мав фінансової можливості вступити до вишу. Відтак освоює омріяну професію тут.
«На даний момент я вже вивчаю Python Core – це така мова програмування, на якій пишуться веб-сайти, зокрема фронтенд та бекенд. Зараз вивчаю я фронд енд - обличчя сайту», - ділиться першокурсник.
Хлопець каже, що саме за IT – майбутнє, тому готовий до важкої праці. Його друг Олег Красуцький, який також із малозабезпеченої сім'ї, вже другокурсник, втім разом з усіма в академії не живе. Юнак розробляє стартап для гри пейнтбол. Завдяки роботі має змогу орендувати собі житло та допомагати родині.
«Я не мав можливості, щоб дозволити собі, наприклад, навчатися в університеті. Тим паче, на платній формі. Я хотів вивчати комп’ютерні технології, але можливості зробити це в державному закладі не було. Тож вступ до цієї академії – змінив моє життя», - пояснює Олег Красуцький.
Стали IT-фахівцями вже 30 випускників академії
Хеврон IT Академія є громадською організацією, яка існує завдяки пожертвам благодійників, тож немає рівнів акредитації. Втім кожен студент після навчання - отримує сертифікат, а також може проживати в будинку, поки є така потреба.
23-річний Юлій Незнайко - один з них. Зараз хлопець працює над розробкою додатку, який контролюватиме роботу легенів. Він є сиротою, мама померла при пологах. Про Академію дізнався від місцевих благодійників у Житомирі. Хлопець працював на будівництві і не підозрював, що може стати IT-фахівцем та заробляти собі на хліб знаннями.
«Я вчився в Бердичівському інтернаті в Житомирській області. Потім нас забрала з братом тітка. Ми переїхали до Житомира, там я вступив будівельний ПТУ. Працював за професією, тобто на будівництві. Зрозумів, що це дуже складно і забирає багато здоров’я. Тож шукав шляхи, аби почати заробляти розумом», - розказує Юлій.
Наразі у навчальному закладі 20 студентів. Випускниками академії за 5 років стали 30 студентів.
Усі вони конкурентно спроможні, добре заробляють і є соціально активними, говорить засновник: «Наші випускники вже ходять по інтернатах, вони вже займаються благочинністю, професійним наставництвом та менторством. Вони беруть в різних громадських організаціях, нам допомагають. У нас є такі випускники, які щедро жертвують на академію. Таким чином можемо продовжувати свою діяльність».
Цьогоріч планують запустити навчання і для дівчат, наразі для них шукають окреме житло.
Віра Лабич
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал
"Говорить великий Львів"
Підписуйтеся на
нашу сторінку у Facebook
