Про це повідомляє «20 хвилин».
Василь Хлистун тиждень тому відзначив своє 63-річчя. Його остання пісня «Плаче небо» стала символічним прощанням — її співак присвятив загиблим українським воїнам. У день, коли він відійшов у вічність, небо, здавалось, теж плакало...
Життєвий шлях Василя Хлистуна
Майбутній артист народився 2 січня 1962 року у селі Криве Тернопільської області. У ранньому віці він втратив батька, але це не завадило йому розвинути талант до музики. Уже в дитинстві Василь навчився грати на слух. Його перший виступ відбувся у місцевому клубі, де він виконав на гармошці пісню «Сиджу я край віконечка».
Окрім музики, він захоплювався волейболом, настільним тенісом і навіть малюванням.
Після навчання у Підволочиському ПТУ №4, де він здобув професію столяра, Василь працював на меблевій фабриці, а згодом проходив службу в армії. Його музична кар’єра почалася зі Скалатського будинку культури, де він співав, хоча офіційно працював сантехніком.
У 90-х роках Хлистун став учасником ансамблю «Осокори» від Укртелекому, а пізніше здобув музичну освіту у Теребовлянському вищому училищі культури. Після завершення навчання він працював концертмейстером у Тернопільському районному Будинку культури й очолив народну аматорську музичну студію «Музична скриня».
Музична спадщина
Найвідомішою піснею Василя Хлистуна стала «Хлопці, будемо жити» на слова В’ячеслава Жили, яка принесла йому широку популярність. У 2006 році він випустив однойменний альбом, а згодом видав ще кілька платівок: «Вся любов земная», «Подаруй мені любов», «Українки — найчарівніші дівчата».
Його остання пісня «Плаче небо», присвячена пам’яті полеглих воїнів, стала зворушливим завершенням творчого шляху артиста.
Пам'ять про Маестро
За своє життя Василь Хлистун гастролював у Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Польщі та Франції. У 2016 році йому було присвоєно звання Заслуженого артиста України.
Його відхід став великою втратою для Тернополя та всієї країни.
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал "Говорить великий Львів"